Червоний - то любов, а чорний - то журба...
Подписаться на блог Получать на почту

Червоний – то любов, а чорний – то журба…

4 грудня 2012

Ще з глибокої давнини основні мотиви у вишиванні були обумовлені елементами символіки різних стародавніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів у вишивках потроху губився, та традиції їх використання залишалися незмінними.

За мотивами орнаменти у вишиванні поділяються на три групи: геометричні(абстрактні), рослинні та зооморфні або тваринні.

Геометричні орнаменти характерні для всієї слов’янської міфології. Вони прості: кружечки, трикутники, ромби, прості та складні хрести. Неважко сказати, який саме зміст вкладався у ці символи раніше – сонце, хвиля, блискавка. Часто зустрічаються «кривульки» та «безконечники», відомі ще з трипільської культури. А відомий узор “ружі” (зірочки, розетки) – це перехід від геометричного до рослинного орнаменту.

Рослинні орнаменти. Символізують намагання відобразити красу природи. Навіть умовні узори виникають в результаті спостереження за реально існуючими у природі формами. В українській вишивці часто використовують такі мотиви , як благополуччя – «виноград», «хміль», що символізує закоханість, «дубове листя» – дерево життя  і «барвінок» – символ невпинного його лету.

Зооморфні(тваринні) орнаменти. Найчастіше це зображення коней, зайців, риб, півнів, голубів, зозуль, а з комах – метеликів та павучків.

Значний вплив на характер орнаментних мотивів мають різноманітні шви – техніки, яких на Україні близько ста. Кожен етнографічний район має свої традиційні техніки.

На Полтавщині сорочки вишивають в основному білими нитками та сірими, дуже рідко – червоними, узор – гладь, який обводився чорними чи кольоровими смужками. Техніка вишивання – шов «перед голкою», «хрестик», шов «поза голкою».

На Харківщині традиційні поліхромні орнаменти виконують «хрестиком» чи «на півхрестиком». І грубою ниткою – узор має рельєфний вигляд.

На Поліссі орнаменти прості і чіткі за композицією. Ромбовидна лінія геометричного узору повторюється декілька разів – простые и четкие по композиции. Вишивка виконується на біло-сірому лляному полотні червоно. ниткою.

Вишивання Волині вишукано просте, узор геометричний, лише на півдні – з домішками рослинного.

Для Чернигівської області характерні білі вишивки рослинного чи геометричного орнаменту. Стібки дуже дрібні, що нагадує вишивання бісером.

На Київщині переважає рослинно-геометричний орнамент зі стилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, восьмипелюстковими розетками, квадратами та ромбами. Основні кольори Київщини – білий, вогнисто-червоний, чорний.

На Поділлі вишиванки яскраві з мереженням «павучками»,використовують і кольорову мережку – «шабак». Колір ниток – чорний та червоний, дуже рідко – з невеликими вкрапленнями синього, жовтого чи зеленого.

На Тернопільщині типова техніка вишивання – бавовняними нитками: окремі елементи «обводять» кольоровими нитками, що забезпечує ефект об’ємності і більшу яскравість. Вишивка розміщується вздовж рукава сорочки.

Вінничина вражає різноманіттям технік – «низь», «хрестик», «настилання», «верхоплут», білі та кольорові мережки.

Карпати та Прикарпаття славляться тим, що кожне село має свої традиції, кольори та техніки.

А народна вишивка Львівщини використовує різноманітні геометричні узори, а на Буковині крім рослинних мотивів використовують вишиті гладдю зооморфні узори. Крім того використовуються бісер, шовк, шерсть, срібні та золоті нитки, металеві блискітки.

Для гуцульської вишивки характерні рослинно-геометричні узори, багатство композицій та кольорове розмаїття. Дуже охоче використовують жовтий колір ниток, що робить вишиту сорочку сонячно-яскравою.

Для Закарпаття характерним мотивом є «кривуля» у виконанні різними техніками. Широкий спектр кольорів: червоне з чорним, білі та різнокольорові орнаменти.

Як і багато століть тому, так і сьогодні вишивання прикрашає українські рушники, фіранки, се6рветки, сорочки – жіночі, чоловічі, дитячі. Особлива увага – стародавнім оберегам – рушникам. Як і колись, вишитий рушник є невід’ємним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходять до породіллі, ним зустрічають і проводжають дорогих гостей, проводять шлюбну церемонію і проводжають в останню путь. Рушниками прикрашають ікони і накривають хліб на столі.

Рушник – це своєрідне благословення будь-якої справи, її початку та закінчення. А у вашій хаті є вишитий рушник?

 

6 коментарів до повідомлення: “Червоний – то любов, а чорний – то журба…”

  1. Свекровушка коментує:

    Обалденная вышиванка у Катерины Ющенко

  2. Илона коментує:

    Валюша, як ти вчасно написала таку цікаву інформацію – нам треба на урок трудового навчання реферат про вишивку. Можна ми скористаємось твоїм талантом викладати думку?))))) А вишиванки я дуже люблю, діти мають по дві різні, дуже гарні. тільки от собі все ніяк не підберу, подобаються дуже різні, ніяк не виберу:)

  3. мне свекровь на свадьбу рушник сама вышивала. храню его теперь, дочери отдам…

    • valentina коментує:

      Я думаю, что рушник є в кожній хаті в Україні, тай за межами багато у кого. Звичай ставати на вишитий рушник , беручи шлюб, зберігається, а значить -рушник бережуть як спеогад.

Написати коментар