Шандалофілія - любов до свічок
Подписаться на блог Получать на почту

Шандалофілія – любов до свічок

20 грудня 2012

свічкаЩороку напередодні свята Миколая я шукаю у крамницях оригінальні свічки – собі і друзям до свят – і збираюся розпочати колекцію з найгарніших екземплярів. Щороку збираюся, та колекція моя складає до цього часу лише десяток свічок – різнопланових і до того ж весь час змінюючих одна одну. Я їх дарую, купую нові, знову дарую… Тож скажімо так: шандалофіл з мене ніякий, хіба що – шандалолюб.

Ти знав, дорогий читачу, що колекціювання свічок та різноманітних канделябрів називається шандалофілією? Якщо ні, то тепер знаєш, а назва походить від французького chandeille — свіча.

Походження свічки з парафіну до цього часу лишається таємницею. Немає фактів, немає документів. Але є легенди, книги чародіїв та здогадки. Може саме тому сама свіча до цього часу оповита магічною загадковістю.

Стародавні свічки значно відрізнялися від сучасних як вмістом, так і виглядом. Використовуючи доступні природні багатства, людина надавала свічам дивовижних форм. Деякі свічки робили із очерету: у очеретяну трубочку наливали живиці. У Китаї та Японії свічки робили з воску, який отримували від комах та рослинних зерен, а потім формували у паперові трубочки. В отриману форму з воску вставляли ґніт, зроблений з рослинних волокон. Лише багато століть потому – у XVIII столітті – ґніт став бавовняним, його заливали жиром та воском, а не вставляли в готову свічку.

Методи отримання наповнення для свічі у кожного народу були свої. Аборигени Південної Америки палили жирну рибу – candlefish, настромивши її на гілку. У Північній Америці палили смолисте дерево, а краплі живиці слугували наповнювачем для свічок. Поселенці Нової Англії спалювали восковик – дерево, насичене смолами, потім формували свічку і вставляли ґніт.

Та подібні технології були надто затратними по часу і зусиллям і тому себе не виправдовували. Судіть самі: для тоненької свічки у 8 дюймів потрібно було півтора кубометри восковика. І потім… Ви собі уявляєте, як чаділи ці свічки?

Потреба – матір винаходу. І людство поступово стало переходити до використання тваринного жиру у виготовленні воску. Використовували також і бджолиний віск – в першу чергу, через його аромат. Хоча свічки із бджолиного воску були дорогим задоволенням, та горіли набагато краще, ніж ті, що були зроблені із жиру.

Згодом з’явився ще один матеріал, який склав конкуренцію жиру і воску – спермацет. Його отримували із речовини, яку видобували з китів. Спермацетові свічки горіли настільки яскраво, що це світло використовували як стандарт у фотометрії. Та всі ви пам’ятаєте, що у ХХ столітті будо прийнято рішення про заборону полювання на китів, тому використання спермацету припинено.

Щодо форми свічок, то загортати віск припинили у XVстолітті – почали виготовляти спеціальні форми, куди заливали рідкий віск, де він і застигав, а сама форма потім знімалась.краплі воску

У XVІ столітті з’явилися перші свічники – підставки для свічок. Спочатку це були дерев’яні або металеві бруски з поглибленням, у яке вставлялася свіча. Головною функцією свічника було утримання свічі у вертикальному положенні, і лише згодом почали вимагати естетичного вигляду свічника.

У ХІХ столітті січки почали виготовляти на спеціальних станках, і з того часу, саме завдяки механізації процесу, свічкова продукція стала доступною.

Хіміки на початку ХХ століття роблять відкриття: тваринний жир складається із декількох компонентів – стеаринової та олеїнової кислот, з’єднаних гліцерином. Якщо гліцерин видалити, то можна отримати речовину – стеарин, яка біль тверда, ніж жир, і краще горить.

Іще пізніше навчилися видобувати парафін із неочищеної нафти. Парафін дешевший за віск та спермацет, а горить навіть яскравіше.

Звичайно, людство не зупинилося у пошуку – не так давно, наприклад, з’явилися гелеві свічки. Свічковий шлях був довгим та успішним: сьогодні ми маємо таке різноманіття: від класичної білої – до свічі будь-якого кольору, форми і розміру.

Найвідоміший шандалофіл – українець. Павло Луцюк проживає у містечку Корець на Рівненщині, його колекцію складають більше, ніж тисяча свічок – із різного матеріалу та різноманітних за формою.

…Говорять, що запалена свіча здатна висвітлити внутрішній світ людини, яка дивиться на полум’я. І може, саме тому найромантичніші зустрічі відбуваються у тому мерехтливому і примхливому світлі запалених свічок? Щоби заглянути в душу…свічки

А скільки в тебе свічок удома, читачу? Не повірю, якщо скажеш: жодної. У будь-якому випадку – ще є час, щоб вибрати найгарніші до святкового столу, а то й віддатися новому захопленню – шандалофілії.

 Книжки, диван, чашка чаю чи горнятко кави… Якщо після читання книжок з’явилося бажання не тільки творити, а й руйнувати – шукайте телефон боулинга. Це лише трішечки жарт. І не соромтеся, бажання руйнації час від часу виникає у всіх. А гарна розвага, гра, що нараховує тисячоліття, допоможе зняти стрес,роздратування, ковтнути адреналіну тай просто – побавитися.p>

4 коментаря до повідомлення: “Шандалофілія – любов до свічок”

  1. KofaNova коментує:

    Одного разу мені сестра подарувала маленького ангела, з голови в нього стирчав фітільок.. як?.. як таке диво можна підпалювати?.. так він десь в мене і ховається в іграшках той ангелочок :)

  2. Наталья коментує:

    Я також не можу запалити декiлька свiчок – дуже вони менi подобаються. Так i стоять роками :) I я, дiйсно, не знала до цього часу, що колекціювання свічок називається шандалофілією.

  3. Илона коментує:

    А у мене є подруга – справжній шандалофіл, треба буде їй повідомити, як по-науковому називається її захоплення. У неї справжня колекція із свічок, привезених із різних країн)

  4. Наталия коментує:

    Дуже цікаво. Вогонь меня приваблює, хоча шандалофілом себе не називаю. Моя колекція 10 свичок.

Написати коментар