«Ні добра, ні погана, — просто щаслива…»
Подписаться на блог Получать на почту

«Ні добра, ні погана, — просто щаслива…», або Неймовірні дівчатка Євгенії Гапчинської

11 листопада 2015

ти моє

Декілька років тому, блукаючи вулицями осіннього дощового міста, я забрела у галерею з виставленими у ній роботами Гапчинської. Це пізніше я взнала, що малює вона лише дівчаток — від зовсім манюніх до доросліших. І починає свій день в майстерні із вітання: «Привіт, дівчата! Як ви тут?».

Але в той момент я просто дивилася на картини і думала про те, що вони ніби про мене розказують. Про мою вранішню каву, про прогулянку біля моря, про політ над буденним вчора і щасливий сон з обіймами… колись. А ще я думала: звідки вона все це про мене знає?

коли я з тобою

«Постачальник щастя №1» — так вона назвала себе сама, а «Галереї щастя» з її янголятами є в трьох містах України — Києві, Одесі, Дніпропетровську. Їй всього 40 років. За плечима Харківський художньо-промисловий інститут, рік стажування в Нюрнбергській академії мистецтв. У Київ переїхала за чоловіком із Харкова 15 років тому. Каже, що тікала від бідності, і якби у Харкові для неї знайшлося хоча б місце манікюрниці, то в столиці не опинилася би. Через три роки столичногожиття створила компанію GAPCHINSKA.

 Я не буду вам розповідати біографію Євгенії в подробицях, — ви й самі можете про неї почитати, якщо зацікавитесь, зараз про неї багато пишуть. Краще я розкажу, що мене приваблює в її творчості, і в особистості теж.

слухаю море

Художниця говорить, що й сама не пам’ятає, як її помітили, — почали надходити пропозиції від галеристів Парижу, Лондону, Москви, після виставок картини швидко розкуповували. А потім Іван Малкович, керівник видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» і автор мого улюбленого вірша про янгола на плечі, запропонував Гапчинській проілюструвати дитячу книжку про янголів. Її успіх було гарантовано.

пломбір

Якось вона дивилась телевізійну програму про безнадійно хворих дітей і плакала. А потім взяла і власноруч зробила декілька десятків іграшкових медвежат, організувала благодійний аукціон, на який запросила дружин багатіїв. На аукціоні медвежатка продалися по 400 долларів за штуку, а всі гроші були перераховані в наш, одеський, дитячий притулок, у якому проживають ВІЛ-інфіковані малята. Потім вона написала 20 картин для дитячих будинків України. Сенс? Не хлібом єдиним. Вона намагається лікувати людські душі своїм талантом.

ластівка

Вона дивиться на світ очима дитини, яка вірить в диво, і вважає себе абсолютним, стовідсотковим реалістом. Не може розказати, як народжуються образи, працює без ескізів — малює відразу на полотні. Їй здається, що пензлем має рухати натхнення, а не розум. І назви для своїх картин не придумує — думки народжуються під час малювання.

Сама художниця говорить, що сюжети картин із життя — з реальними прототипами. І я їй вірю. Надто вже реальним життям живуть її героїні — юні рожевощокі мрійниці. Ось та, що схиляє руді кучері до подушки, яка «пахне тобою». Вона справжня. Її героїні бояться, сумніваються, кохають, сумують, чекають…. Мріють про Париж і злітають у небеса, коли закохані.

Париж

Світ галереї Гапчинської самодостатній і гармонійний, в ньому переплелись реальність і казка. Притому — та реальність, яка будь-яку буденну подію може перетворити на сяюче вогнями і феєрверками свято.

Вона любить Україну і говорить про це просто: «Я більше ніде жити не зможу. І не хочу. Тут мої друзі. В іншому місці я буду чужою людиною. Це як у одеситів — якщо вони навіть стають казково багатими, залишаються жити в Одесі».

Вважають, що головна цільова аудиторія Гапчинської — молоді жінки, які нещодавно стали мамами. Я не зовсім згодна. Думаю, що в творчості художниці знайдеться місце кожному, хто хоче відпочити від гамірного і суєтного дорослого життя з купою проблем і марних сподівань.

відпочинок

Мова її героїв універсальна, її розуміють у різних країнах. Дитяча манера малюнка спочатку дивує, а потім підкупає. Може, тому що у душі Гапчинської немає місця чорним думкам і пошукам «сенсу життя»? Її герої не шукають той сенс, вони просто живуть.

Мабуть, ви хочете спитати: чого це я розповідаю про Гапчинську у блозі, тематика якого — захоплення? Відповідаю: бо захоплююсь. Віднедавна її малюнки — моє захоплення. Маю книжку про янголів від «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», 23 листівки з репродукціями картин, а гудзики від усіх своїх «щасливих» суконь тепер зберігаю у круглій коробці від такої чашки.

чашка

…Я їх іноді розглядаю. По одній. І згадую, згадую, згадую…

Я така не одна, звісно. Дві картини Євгенії Гапчинської купив, наприклад, Лучано Паваротті. І Андрій Шевченко. І Софія Ротару. І ще десятки багатих і небайдужих. Так, ви маєте рацію — це не художній критерій. Але, щоб ви знали, у полотнах художниці дійсно криються таємниці, а поціновувачі її творчості знаходять в них свої «рецепти щастя».

Ці напівдитячі твори з янголятами дарують гарний настрій, випромінюють тільки позитивну енергію.

метелики

Художниця, коли її попросили продовжити фразу «Євгенія Гапчинська —…», сказала: «… ні добра, ні погана, просто щаслива». Ми всі поруч з її дівчатками стаємо щасливішими. Спробуйте протягом всього п’ятнадцяти хвилин порозглядати її картини, — і самі це відчуєте.

3 коментаря до повідомлення: “«Ні добра, ні погана, — просто щаслива…», або Неймовірні дівчатка Євгенії Гапчинської”

  1. Yelena коментує:

    Поки дивилася, спіймала себе на думці, що дівчата на малюнках дуже схожі на мою онучку) або навпаки, вона – на них.

  2. Ксюша коментує:

    Дуже гарні картини! Повністю розділяю твоє захоплення! А ще мені також іноді здається, що янголята ті – ну просто копія я..)))

Написати коментар