Таємниче Пупоземелля та дельфійський оракул
Подписаться на блог Получать на почту

Таємниче Пупоземелля та дельфійський оракул

21 травня 2012

Хто із нас не любить подорожувати – золотаві береги теплих морів, джунглі, острови можуть снитися ночами. Та є місця, Піфіяякі приваблюють нас своєю значущістю, впливом на розвиток людства, легендами, міфами, містикою.

Торкнутися каміння, яке пам’ятає кроки давніх цивілізацій та голоси тих, кого знаємо ми за підручниками історії – правителів, завойовників, філософів…

На землі таких місць немало: стародавні індіанські міста в Америці, Рим – місто-символ, Єгипет зі своїми пірамідами, Велика китайська стіна. І, звичайно – Стародавня Греція, яка вся складалася з таких місць. І не знаю, як ти, шановний читачу, а я дуже давно мрію побувати у Дельфах, місті, яке є містичним і привабливим водночас.

Дельфи (давньогрецьке – Δελφοί) – сучасне невеличке містечко на схилі гори Парнас трохи північніше Коринфської затоки. Але ж ти розумієш, що розповідаю я не про сучасні грецькі зваби – мова йде про інше.

У великого Гомера ця місцевість звалася ΙΙυθώ – Піфон, і якщо тобі зараз здається, що про те не чув нічого, спробуй згадати: чи говорить щось тобі сама назва – Дельфи.

Навіть якщо ти – людина, дуже далека від історії, певні асоціації все ж мають виникнути, хоча б тому, що є комп’ютерна програма і мова програмування – Delphi. Не на честь місцини назва, та все ж таки.

Дельфи давнє

Походження грецького слова Δελφοί бере початок у індоєвропейського – δελφύς —лоно. Знаєш, як перекладається з грецької їм’я улюбленої людьми тварини – дельфіна? Єдиноутробний брат – αδελφός, от як. Цікаво, правда?

Але головне у Дельфах те, що саме у цій місцевості згідно з уявленнями давніх цивілізацій – Пуп Землі. Саме так – не центр, а Пуп, бо тут є певний предмет, про який ти міг прочитати у «Легендах та міфах Давньої Греції» Куна.

пуп землі…Якось вирішив всемогутній Зевс дізнатися – де є центр Землі. Випустивши двох орлів – одного з заходу , другого зі сходу –  став чекати, поки зустрінуться. А як стрілися орли, кинув на те місце камінь – священний Омфалос, Пуп Землі.

Таким чином і було доведено, що центр Землі саме Дельфи. Еліни називали Омфалос – «сонячне коло», бо з камінь ніби світився зсередини. І у Дельфах був побудований храм бога Сонця Аполлона.

За міфом, що переповів Плутарх, могутня і ревнива Гера не любила Аполлона, бо він був народжений земною жінкою Літо від Зевса. Коли Аполлон був іще зовсім маленьким, Гера впустила до житла Літо свого отруйного змія – Піфона, та малюку вдалося врятуватись А коли він став великим, то знайшов Піфона, вбив його і замурував у дельфійську скелю.

… Ось тут і настав час згадати іще один знайомий вираз – «дельфійський оракул».

Якось біля скелі, в якій був замурований Піфон, заснув пастух. Під впливом випаровувань в нього з’явилися здібності провидця, які дуже скоро знайшли підтвердження. Тоді на горі побудували храм – поруч з Омфалосом. У більшому приміщенні храму стояла золота статуя Аполлона, у меншій – відбувалися самі передбачення. Менше приміщення розташовувалось над міжгір’ям, з якого йшов запаморочливий запах. Жерці не були провісниками – лише тлумачами. Для передбачень обиралася молоденька дівчина – віщунка Піфія (Πῡθία). До неї їхали за порадою А вона сідала на золотий стілець, покривала голову лавровим вінком (у лаврі, до речі, міститься ціанид калію – отрута). Наркотична дія лавру та випаровувань призводить до трансу Піфії: вона починає викрикувати слова і фрази, які записують жерці, а потім у віршованій формі формулюють передбачення.

Мабуть, читачу, ти чув про лідійського царя Креза: він прийшов до дельфійського оракула перед своїм походом на Персію. Оракул сказав: «Велике царство буде зруйновано», зраділий Крез рушив у похід, впевнений у перемозі. І лише згодом зрозумів, що оракул мав на увазі його царство…

Дельфи почали втрачати свою значимість у період розквіту Римської імперії. На думку римлян, дельфійський оракул не стільки передбачав майбутнє, скільки створював його. І від того усвідомлення повітря Дельфів здавалось витканим з таємничості, загадок, передчуття і остраху.

Дельфи містика

Святилище в Дельфах закрили з приходом християнства – в 381 році. Поступово храм руйнувався – війни, землетруси тай просто – роки мали б не залишити й сліду від споруд та таємничості. Але…

…Якщо є у світі місця, в яких при повній одинокості людина раптом відчуває незриму присутність зловісно-страхітливої сили – то це дельфійський храм. Вірніше – його руїни.

До того ж це єдине місце на землі, де можна спостерігати природний феномен – дельфійську луну. Якщо пошепки над ущелиною промовити своє ім’я, його підхоплює луна, підсилює у стократ і розносить повсюди – голосніше-голосніше-голосніше… І стихає поступово.

Чи не хотів би ти, шановний читачу, почути свій голос в огорнутих таємницями, легендами, казками Дельфах?

І побачити Пупоземелля, де до цього часу зберігається камінь Зевса, всередині якого горить вогонь пізнання…

 

10 коментарів до повідомлення: “Таємниче Пупоземелля та дельфійський оракул”

  1. Обожаю все таинственное и неизведанное. Спасибо, очень интересно и познавательно. Даже страшно становиться, что знали наши предки и чего не знаем мы?

  2. Алиса коментує:

    Очень жаль, что мы так и не узнаем по всей видимости никогда многие загадки нашей планеты. А она хранит множество тайн.

  3. Katyaru коментує:

    Очень фото красивые – хорошо передают атмосферу, характер поста. Интересно!

  4. Илона коментує:

    Я дуже люблю такі місця, оповиті легендами, котрі мають матеріальне підтвердження. Можливо, колись пощастить потрапити до цього загадкового місця))))

  5. Elena коментує:

    Яка краса…

  6. Валерия коментує:

    Жаль, что нельзя побывать в Дельфах того времени… Вот бы заглянуть, хоть одним глазочком?.. ))

Написати коментар