Подписаться на блог Получать на почту

…Не тільки шелест купюр

17 травня 2012

бодіартЧесно кажучи, мені раніше здавалося, що багатії, крім брязкання золотих монет, сяючих багатокаратних прикрас та біржових торгів, більш нічим не захоплюються. Бо часу жаль на речі необов’язкові і не завше серйозні.

Та заглибившись у тему і провівши певні аналітично-пошукові дослідження (от як!), я створила новий образ – «багатій щирозахоплений», який свій вільний від збагачування час віддає цікавим,а іноді зовсім дитячим, хобі.

Отож пропоную тобі сім цікавинок, найпопулярніших серед заможних.

1. Найпоширеніше захоплення цілком передбачене – колекціювання. І тут вистачає площини для досліджень – від очікуваних монет до ляльок та скелетів.

2. Бодіарт – мистецтво краси розмальованого тіла. Авангардний напрям виник в середині минулого століття – спочатку тіла покривали не тільки фарбою, а й гіпсом (на зразок мумій), робили надрізи, палили волосся… Але потім бодіарт став більш милосердним: в якості полотна митець використовує тіло і пише на ньому дивовижні картини – живі. Читати запис повністю »

Хто не ризикує…

16 травня 2012

екстримБудь-яке захоплення – це насамперед можливість відкрити в собі щось несподіване і досі не відоме. Хобі може бути досить тривіальним, як колекціювання листівок, або несподівано-оригінальним, як паркур або рафтинг.

Більшість таких от захоплень потребують спеціальних знань та навичок, які вдається виробити шляхом виснажливих тренувань. Іноді ризиковане хобі може стати причиною втрати здоров’я, та думаєш це когось зупиняє? Дарма.

Хто не ризикує, той і шампанського не побачить.

Але ж скільки приводів розповісти друзям про свою мужність та майже героїзм на льодяних скелях або в обіймах хвиль!

Стовідсотково – всі дівчата навколо закохані, юнаки заздрісно зітхають, а серце сповнюється гордістю і…радістю, що повернувся, я так думаю.

Щодо переваг…

Якщо вже ви вирішили віддатися екстремальному захопленню, споглядаєте як мама приймає заспокійливе другий тиждень, а друзі подумки з вами вже розпрощалися (по очах видно), то втішити ви їх можете… Читати запис повністю »

Натхненний лет та брати наші менші

15 травня 2012

… Ніжно-оксамитова шкіра та м’якенькі губи, які лагідно торкаються моєї долоні і знімають з неї підсолену скоринку хліба… Це була залежність. В той момент я була ладна пообіцяти навіть неможливе – наприклад приходити в стайню щодня і годувати хоч печивом, хоч тістечками. Бо хочу торкнутися іще і іще раз густющої розплетеної гриви, побачити розумні очі, почути важке зітхання, коли йду…

Півцарства за коня хотів віддати шекспірівський герой у «Річарді І», а скільки годен віддати ти, мій читачу за свого домашнього улюбленця? Вірні Мурзики та Барбоси займають настільки значиме місце у нашому житті, що ми часто віддаємо їм більше часу, ніж спілкуванню з рідними.

А тварини, яких ми не можемо оселити вдома? Любов до них від цього лиш яскравіша.

Чому рубрика називається «Ой чий то кінь…» – тому що я не знаю гарнішої тварини. І не вірю, що хтось може лишитися байдужим, лиш раз побачивши їх у леті. Так, їхня натхненна хода по землі – це лет. Кінь – це саме лет, горда постава і сум усього людства в очах. Читати запис повністю »

Запрошую до дивоквіту

15 травня 2012

макиВід немилого минулого

І сумного нині

Мак червоний серця чулого

Перецвівся в синій…

Не про квітку, а про долю, що мала заясніти зорею, засяяти веселково…

Коли з’явилися на землі квіти, ніхто не знає точно. Мільйон років тому? Десять мільйонів, сто? Але з’явилися і підкорили красою своєю світ.

Дивовижний і різнобарвний заквітчаний світ став джерелом для творчості, надихав на створення казок і поетичних легенд. Читати запис повністю »

Листи Ліни

15 травня 2012

Адресовані людям вірші –

кориданайщиріший у світі лист.

Ліна Костенко

 

…Вона плакала негарно: схлипуючи, розмазуючи по щоках сльози і залишки зеленої туші для вій. Несправедливий світ дивився на те згорьовано – він співчував, та бачив і гірше.

Ну то й що, подумаєш, глянь навколо – усі так живуть, навіщо це тобі, що ти весь час доводиш, кому… всі ці слова були буденними. Звичними. Навчилася не звертати уваги.

Було гірко і боляче. Та точно знала: не зупинюсь. Не вмію. Не вважаю за потрібне. Бо така моя дорога.

Я, що прийшла у світ не для корид,
Що не люблю юрби та телекамер,
О, як мені упікся і обрид
Щоденний спорт – боротися з биками.
Я обираю пурпуровий плащ,
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них, душе моя не плач,
Ці види спорту вже тепер жіночі! Читати запис повністю »