Чародії, або Паркур — це здорово!
Подписаться на блог Получать на почту

Чародії, або Паркур — це здорово!

24 січня 2015

Бачу мету, вірю в себе, не помічаю перешкод…

«Чародії»

лет

Паркур (фр. parkour від parcours du combattant — дистанція, смуга перешкод). Як захоплення паркур — мистецтво руху і володіння тілом, але не тільки мистецтво, а й стиль життя. Паркуром займаються сильні тілом і духом, а головний принцип був сформульований Девідом Беллем, якого вважають засновником цього дивовижного мистецтва.

«Меж немає, є лише перешкоди, які можна здолати»

Давид Белль народився в невеличкому містечку Нормандії 29 квітня 1973 року. Його вихованням займався дідусь, в минулому — висококваліфікований рятувальник, а батько був видатним спортсменом. Саме тому гімнастика,скелелазіння, легка атлетика і бойові мистецтва були невід’ємною часткою його життя.

Заради спорту Давид у 15 років залишив школу, надто захоплений був стрибками і здоланням усіляких перешкод, розвитком впевненості у собі і тренуванням тіла. Його захоплення було настільки сильним, що було би правильно назвати це одержимістю. Він покинув дідуся і оселився у передмісті Парижу, коли був ще хованім підлітком, знайшов там однодумців, які згодом скрізь йшли за ним.

трейсер

Мистецтво паркуру було утворене з декількох дисциплін, якими займався батько Давида, з почуття свободи і ідеї вільного переміщення у просторі.

У паркурі немає офіційних клубів, змагань. Він не регулюється стандартами і не пов’язаний з грошима. Головне — це бажання ним займатися, без формальних правил, але з великою самовіддачею і безкінечною роботою над собою.

Що говорять про паркур самі трейсери

Так, трейсери, бо ті, хто займається паркуром, називаються саме так, а не «паркущики»: traceur – із французької «той, що прокладає дорогу».

• Займаючись паркуром, ви залишаєтесь наодинці з навколишнім світом. Це можуть бути тихі вулички невеликого містечка чи багатоповерхівки мегаполісу, занедбані руїни чи каркаси недобудованих споруд. Одним словом — міські джунглі. А навички, набуті під час занять паркуром можуть знадобитися і в лісах, і в горах.

• Вибираючи паркур, ви свідомо відмовляєтесь від змагань, бо в ньому немає переможців і переможених — тільки ви і ваше тіло, з яким треба знайти спільну мову.

• Паркур — це спосіб долання перешкод. Заняття робить людину гнучкою і спритною. Трейсер відчуває себе абсолютно вільним, як у житті, так і в просторі. В більшості випадків паркур для нього — стиль життя, а не захоплення.

• Згадайте, як легко і невимушено діють каскадери на зйомочних майданчиках і майстри східних єдиноборств. Їхні рухи чіткі, стрімкі і виважені. Ні, вони не винайшли нічого нового – просто змусили тіло згадати, що швидкість і спритність були колись запорукою виживання.

• Вчіться слухати своє тіло і зчитувати ті сигнали, що воно подає. Ви вмієте багато чого, але поки що не знаєте про це. Людські можливості невичерпні. В нас збережена пам’ять предків, треба лише навчитися її слухати і користуватися нею.

паркур

І що?.. Для занять потрібна лише футболка, зручні кросівки і спортивні штани. )) Хто хоче спробувати? Пам’ятаєте фільм “Чародії”, в якому тоді ще молодий Віторган вчив красеня Абдулова долати перешкоди? Дуже схоже, правда?

Ні, я все розумію. Бажання мало, це не нумізматика чи малюнки на піску. І це не може бути раптове рішення — прокинувся і вирішив присвятити життя паркуру. Просто це захоплення викликає у мене захват.

Тіло, як оголений нерв — точне, як концентрована енергія. Від нього не можна відвести очей. А вам подобаються трейсери?

2 коментаря до повідомлення: “Чародії, або Паркур — це здорово!”

  1. Ксюша коментує:

    Вони дійсно як чарівники, які здатні долати силу тяжіння тоді, коли їм цього хочеться.. легкі та спритні – як ельфи! :)

Написати коментар