Подписаться на блог Получать на почту

Осінній настрій і модні захоплення

23 вересня 2016

Осінь Георгій ПетровОсінь — найгарніша пора року, і не треба зі мною сперечатися. Стільки краси навкруги не буває ні влітку, ні взимку, ні навесні. Стільки барв, яскравих емоцій, жаги до затишку і роздумів, стільки приємних спогадів і планів на життя. Читати запис повністю »

Чудо в пір’ї, чи Летючі катрени Кріса Мейнарда

29 серпня 2016

об'єднуємосьКатрени — це вміння викласти довершений і натхненний сюжет в чотирьох бездоганних рядочках. Пам’ятаєте у Ліни Костенко:

Десь там планети в просторі без меж.

Яка сумна у безвісті ночівля! Читати запис повністю »

Міські романтики, чи Сучасні діти підземелля

12 травня 2016

дігерСамі захоплені дослідженням підземних комунікацій, зруйнованих шахт і забутих бункерів називають урбанексплорейшн захоплюючою втечею від сірої офісної буденності, набагато яскравішою, ніж шахи, кіно чи, навіть, комп’ютерні «танчики». Екстрим допомагає повністю відновити душевну рівновагу і сили, щоб влитися у звичайне ділове життя свіжою хвилею.

От ви не пробували вивчати історію рідного міста знизу, з підземелля? Читати запис повністю »

Тату як хобі і спосіб самовираження

10 березня 2016

хна

Розпочинаючи цю статтю, я навіть не думала, що така велика кількість людей розглядає свою шкіру, як полотно, яке має бути індивідуалізовано

Колись читала, що Анджеліна Джолі вважає свої татуювання миттєвостями життя, дивувалась «розмальованності» Бекхема і ще деяких спортсменів, для яких натільний живопис не просто захоплення, а набагато більше. Читати запис повністю »

Моржами не народжуються

19 січня 2016

пірнаємоСпробую розказати про те, про що не можу навіть думати без отих самих «мурашок по шкірі». Про те, чим ніколи не займуся сама, але… раптом серед вас є прихильники, які власним прикладом доведуть хибність моєї думки. Та й день такий сьогодні, що про ополонку з крижаною купіллю згадати саме вчасно. Читати запис повністю »

Собачник — захоплення чи спосіб життя?..

22 листопада 2015

собаки

Більше року тому я втратила найвідданішого друга і найщирішого свого прихильника Рема. Йому було п’ять років, найгарнішого у світі пса спіткала невиліковна хвороба. Але ті 63 місяці і 12 днів, що Рем провів зі мною, він був окрасою мого життя, співрозмовником, захисником, ліками — заспокійливим і енергетиком за потребою. Я іще не змирилася з його відсутністю, тому не можу думати про когось іще, рана не загоєна. Але точно знаю, що присутність собаки поруч робить нас людянішими і кращими, ніж ми здаємося навіть собі.
Читати запис повністю »

«Ні добра, ні погана, — просто щаслива…», або Неймовірні дівчатка Євгенії Гапчинської

11 листопада 2015

ти моє

Декілька років тому, блукаючи вулицями осіннього дощового міста, я забрела у галерею з виставленими у ній роботами Гапчинської. Це пізніше я взнала, що малює вона лише дівчаток — від зовсім манюніх до доросліших. І починає свій день в майстерні із вітання: «Привіт, дівчата! Як ви тут?». Читати запис повністю »